кретин
КРЕТИ́Н, а, ч.
1. Хворий на кретинізм (у 1 знач.); ідіот (у 1 знач.).
Кретини мають порушення функції щитоподібної залози й затримку фізичного і психічного розвитку (з наук.-попул. літ.).
2. лайл. Дурень, тупа, нікчемна людина; ідіот (у 2 знач.).
В яку безодню моральної гидоти дав йому заглянути той кретин, та попсована мумія! (І. Франко);
Витяг [Микита Петрович] .. бандитську цидульку, пожмакав її, кинув на землю: – Знайшли кого лякати, кретини (І. Муратов);
Лють хлюпнула менi в мозок, залила очi. Що вiн говорить про науку, старий кретин! (О. Бердник);
Левко – дурень і кретин, не може того бути, щоб він до такого додумався (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)