кривдитися

КРИ́ВДИТИСЯ, джуся, дишся і рідко КРИВДУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., на кого, рідко чим і без дод., розм.

1. Те саме, що обража́тися.

– Ви, діду, не кривдуйтесь тим, що ми вас не вибрали (Сл. Б. Грінченка);

Довго стояли, обнявшись, два силачі .. і кожен по-своєму кривдувався за приятеля: Міхал жалів Йосипа за його тяжку працю, а Йосип Міхала – за його вічні поневіряння (Р. Іваничук).

2. Те саме, що ска́ржитися 1.

Командант [комендант] обняв панотця поза шию і кривдувався: – Видиш, Ясю, як нас наші ґаздині малюють? (Марко Черемшина);

– Що сталось? – Знов сусіди? – Не на сусідів сьогодні кривдимось... (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. кривдитися — кри́вдитися дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. кривдитися — [криўдиетиес'а] -иўджус'а, -диес':а, -диец':а, -д'ац':а; нак. -иўдз'с'а, -иўд'теис'а  Орфоепічний словник української мови
3. кривдитися — -джуся, -дишся і рідко кривдуватися, -уюся, -уєшся, недок., на кого, рідко чим і без додатка, розм. 1》 Те саме, що ображатися. 2》 Жалітися (у 1 знач.), скаржитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кривдитися — ОБРАЖА́ТИСЯ (відчути образу, мати до когось почуття гіркоти, досади, викликані його словами, поведінкою), ВРАЖА́ТИСЯ (УРАЖА́ТИСЯ), ОБИЖА́ТИСЯ розм., ЗОБИДЖА́ТИСЯ (ЗОБИЖА́ТИСЯ) розм., КРИ́ВДИТИСЯ розм., ДУ́ТИСЯ на кого, що, розм.  Словник синонімів української мови
5. кривдитися — КРИ́ВДИТИСЯ, джуся, дишся і рідко КРИВДУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., на кого, рідко чим і без додатка, розм. 1. Те саме, що обража́тися. Ви, діду, не кривдуйтесь тим, що ми вас не вибрали (Сл. Гр.). 2. Жалітися (у 1 знач.), скаржитися.  Словник української мови в 11 томах