кривдитися

КРИ́ВДИТИСЯ, джуся, дишся і рідко КРИВДУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., на кого, рідко чим і без додатка, розм.

1. Те саме, що обража́тися.

Ви, діду, не кривдуйтесь тим, що ми вас не вибрали (Сл. Гр.).

2. Жалітися (у 1 знач.), скаржитися.

Командант [комендант] обняв панотця поза шию і кривдувався: — Видиш, Ясю, як нас наші газдині малюють? (Черемш., Вибр., 1960, 238);

— Що сталось? — Знов сусіди? — Не на сусідів сьогодні кривдимось… (Гончар, Тронка, 1963, 89).

Значення в інших словниках

1. кривдитися — кри́вдитися дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. кривдитися — [криўдиетиес'а] -иўджус'а, -диес':а, -диец':а, -д'ац':а; нак. -иўдз'с'а, -иўд'теис'а  Орфоепічний словник української мови
3. кривдитися — -джуся, -дишся і рідко кривдуватися, -уюся, -уєшся, недок., на кого, рідко чим і без додатка, розм. 1》 Те саме, що ображатися. 2》 Жалітися (у 1 знач.), скаржитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кривдитися — КРИ́ВДИТИСЯ, джуся, дишся і рідко КРИВДУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., на кого, рідко чим і без дод., розм. 1. Те саме, що обража́тися. – Ви, діду, не кривдуйтесь тим, що ми вас не вибрали (Сл. Б. Грінченка); Довго стояли, обнявшись, два силачі ..  Словник української мови у 20 томах
5. кривдитися — ОБРАЖА́ТИСЯ (відчути образу, мати до когось почуття гіркоти, досади, викликані його словами, поведінкою), ВРАЖА́ТИСЯ (УРАЖА́ТИСЯ), ОБИЖА́ТИСЯ розм., ЗОБИДЖА́ТИСЯ (ЗОБИЖА́ТИСЯ) розм., КРИ́ВДИТИСЯ розм., ДУ́ТИСЯ на кого, що, розм.  Словник синонімів української мови