кривдний
КРИ́ВДНИЙ, а, е. Сповнений кривди (у 1 знач.); несправедливий.
Ми в лихий і кривдний час Все мусили терпіти (Воскр., З перцем!, 1957, 334);
Миронець нікому не прощає кривдних образ (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 85);
// Образливий, прикрий.
Надовго зоставалось на душі тяжке кривдне почуття.. бурлацької безпритульності (Гончар, Таврія, 1952, 22).
Словник української мови (СУМ-11)