кривляння
КРИВЛЯ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. кривля́тися.
Вона вплелася в його життя.., даючи.., спізнати в собі жінку, що не розмінюється на дрібні кривляння й не силкується нічого вдавати (В. Підмогильний);
Та за кривляння те смішне – За хліб шута-гороха – Ніхто тебе не розіпне, – Хто ж судить скомороха! (І. Багряний);
Вона .. дивилась мимо всіх і зовсім без ламання й кривляння (О. Іваненко);
Вона .. вже не звертала уваги на заклики подруг і Костеві кривляння (М. Дашкієв).
Словник української мови (СУМ-20)