кривляка

КРИВЛЯ́КА, и, ч. і ж., зневажл.

Той, хто кривляється.

Чудний, милий кривляка, цей Слава (В. Симоненко);

З виляском, з тюканням застрибала довкола кривляки вдоволена дітвора (О. Гончар);

– Дуже вона [Катя] мені потрібна! – пирснула Ліна. – Кривляка!.. (О. Бердник);

Це був один із тих кривляк, які спершу місце собі розчистять, а вже тоді відповідають на запитання (О. Логвиненко, пер. з тв. Дж. Селінджера).

Значення в інших словниках

1. кривляка — кривля́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. кривляка — див. веселий; жартівник  Словник синонімів Вусика
3. кривляка — -и, ч. і ж., зневажл. Той, хто кривляється.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кривляка — БЛА́ЗЕНЬ (зневажливо про того, хто вдає з себе дурника на потіху іншим або своєю поведінкою схожий на блазня), БЛАЗНЮ́К розм., КЛО́УН, КОМЕДІА́НТ, КУМЕДІА́НТ розм., КРИВЛЯ́КА розм. ПАЯ́Ц, ФІГЛЯ́Р, БУФО́Н рідше.  Словник синонімів української мови
5. кривляка — КРИВЛЯ́КА, и, ч. і ж., зневажл. Той, хто кривляється. З виляском, з тюканням застрибала довкола кривляки вдоволена дітвора (Гончар, Таврія, 1952, 282).  Словник української мови в 11 томах