Словник синонімів української мови

кривляка

БЛА́ЗЕНЬ (зневажливо про того, хто вдає з себе дурника на потіху іншим або своєю поведінкою схожий на блазня), БЛАЗНЮ́К розм., КЛО́УН, КОМЕДІА́НТ, КУМЕДІА́НТ розм., КРИВЛЯ́КА розм. ПАЯ́Ц, ФІГЛЯ́Р, БУФО́Н рідше. Але Мотика тільки зовні здавався дурником і блазнем. Насправді ж він добре знав, що робив (П. Колесник); Удаваний жах, що відобразив "отець" на своєму обличчі, потім театральний жест руки, якою заслонив очі, додали Нелі відваги. "Комедіант, — подумала, — клоун. Я його не боюсь" (Ірина Вільде); Ти клоун, ти вічний кривляка, — у тебе й мозки шкереберть... (П. Тичина); (Криничний (сміючись):) Жінко, доведеться тобі лишитись у лікарні. Га? Ми з Людочкою поїдемо, а ти зостанешся. Га? (Кринична (кидає нищівний погляд на чоловіка):) Паяц! (С. Голованівський); (Князь:) Кажи: настрій чи подія? (Вікторія:) Ах, ні! Так... дурничка: посварилася з генералом... (Князь:) Не люблю я цього буфона в генеральському мундирі! Він образив тебе? (Я. Мамонтов).

ПОЗЕ́Р (несхвально — людина, що намагається справляти враження своєю поведінкою, словами, зовнішністю і т. ін.), КРИВЛЯ́КА розм., ФІГЛЯ́Р розм. Ніяковий, сутулий, в гімназичній Наївній формі, мрійник і позер, Що тратився в компанії незвичній, Як, зрештою, умію ще й тепер, — Такий я був у Корсуні, над Россю (М. Рильський); Ти клоун, ти вічний кривляка, — у тебе й мозки шкереберть... (П. Тичина).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. кривляка — кривля́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
  2. кривляка — див. веселий; жартівник  Словник синонімів Вусика
  3. кривляка — -и, ч. і ж., зневажл. Той, хто кривляється.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кривляка — КРИВЛЯ́КА, и, ч. і ж., зневажл. Той, хто кривляється. Чудний, милий кривляка, цей Слава (В. Симоненко); З виляском, з тюканням застрибала довкола кривляки вдоволена дітвора (О. Гончар); – Дуже вона [Катя] мені потрібна! – пирснула Ліна. – Кривляка!.. (О.  Словник української мови у 20 томах
  5. кривляка — КРИВЛЯ́КА, и, ч. і ж., зневажл. Той, хто кривляється. З виляском, з тюканням застрибала довкола кривляки вдоволена дітвора (Гончар, Таврія, 1952, 282).  Словник української мови в 11 томах