кривитися

КРИВИ́ТИСЯ (ставати кривим, згинатися), ВИКРИВЛЯ́ТИСЯ, СКРИ́ВЛЮВАТИСЯ (СКРИВЛЯ́ТИСЯ), КОЦЮ́РБИТИСЯ розм. (дуже гнутися, скручуватися). — Док.: скриви́тися, ви́кривитися, скоцю́рбитися. Нехай гнеться лоза, А ти, дубе, кріпись, Ти рости та рости, Не хились, не кривись (С. Руданський); Весь зад почало заносити на берег, дараба викривилася, одним-однісінький гакар тріщав і щохвилі міг тріснути (Г. Хоткевич); Марко підходив до прогнутого мосту, над яким коцюрбились старі, з підмитим корінням верби (М. Стельмах).

ПЕРЕДРА́ЖНЮВАТИ кого (підсміюватися над ким-небудь, наслідуючи, пародіюючи його міміку, манеру говорити тощо), ПЕРЕКРИВЛЯ́ТИ (ПЕРЕКРИ́ВЛЮВАТИ рідше) кого, ПЕРЕДРА́ЖНЮВАТИСЯ з ким, КРИВИ́ТИ кого, розм., ДРАЖНИ́ТИСЯ з ким, з кого і без додатка, розм., КРИВИ́ТИСЯ з кого, над ким, розм., МАВПУВА́ТИ кого, зневажл. — Док.: передражни́ти, перекриви́ти. — Сапайте, молодиці, сапайте, — передражнювала вона "наставника" (М. Коцюбинський); Челядки бігають, неначебто шукають, Хазяйку, сміючись, вони перекривляють (Л. Глібов); Підлітком бігала (Христина) в економію, безтурботно передражнювалася з ним (з Левком) (М. Стельмах); Почне Галя плакати, — мати дивиться та сміється, як Василь кривить сестру (Панас Мирний); — Куди яка панія! проше та проше, пані економша! — дражнилась Палажка з Кайдашихи (І. Нечуй-Левицький); Попенко.. дременув до порога, почав кривитись, дражнитись (Панас Мирний); Коли чує (Руда): хтось мавпує його: — Бу-бу-бу! Бу-бу-бу! (О. Донченко). — Пор. 1. наслі́дувати.

Значення в інших словниках

1. кривитися — криви́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. кривитися — Викривлятися, зап. перекошуватися; (з болю) корчитися, скривлятися; (на виду) кривити губи <�уста>; (з кого) перекривляти <�передражнювати> кого.  Словник синонімів Караванського
3. кривитися — див. гидувати; сердитися  Словник синонімів Вусика
4. кривитися — [криевитиес'а] -иеўл'ус'а, -ивиес':а, -ивиец':а, -иўл'ац':а; нак. -вис'а, -в'іц':а  Орфоепічний словник української мови
5. кривитися — кривлюся, кривишся; мн. кривляться; недок. 1》 Ставати кривим; викривлятися (у 1 знач.), згинатися. || Утрачати симетричний вигляд; схилятися набік, перекошуватися. 2》 перен. Робити гримаси, виражаючи невдоволення, презирство, а також від болю тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. кривитися — КРИВИ́ТИСЯ, кривлю́ся, кри́вишся; мн. кри́вляться; недок. 1. Ставати кривим; викривлятися (у 1 знач.), згинатися. А ти, дубе, кріпись.., Не хились, не кривись (С. Руданський); // Утрачати симетричність; схилятися набік, перекошуватися. Валя підвелася ..  Словник української мови у 20 томах
7. кривитися — КРИВИ́ТИСЯ, кривлю́ся, кри́вишся; мн. кри́вляться; недок. 1. Ставати кривим; викривлятися (у 1 знач.), згинатися. А ти, дубе, кріпись… Не хились, не кривись (Рудан., Тв., 1956, 60); // Утрачати симетричний вигляд; схилятися набік, перекошуватися.  Словник української мови в 11 томах
8. кривитися — Криви́тися, -влю́ся, -вишся гл. 1) Искривляться. Чобіт привиться. 2) Кривиться, дѣлать гримасу. Матері, батьки кривились. Мкр. Н. 35. Хто п'є, тон кривиться; кому не дають, той дивиться. Ном. № 11493.  Словник української мови Грінченка