кривити

ВИКРИВЛЯ́ТИ (робити що-небудь кривим, нерівним), СКРИ́ВЛЮВАТИ, СКРИВЛЯ́ТИ, КРИВИ́ТИ, ПЕРЕКРИВЛЯ́ТИ, ПЕРЕКРИ́ВЛЮВАТИ, ПЕРЕКО́ШУВАТИ, СКРУ́ЧУВАТИ рідше, ЛАМА́ТИ рідко. — Док.: ви́кривити, скриви́ти, покриви́ти, перекриви́ти, перекоси́ти, скрути́ти, покрути́ти, покарлю́чити розм. Знали б ви, як я виводив букви, як старався, щоб не викривити рядки (С. Олійник); Старий віл борозни не скривить (прислів'я); Дивляться: чоловік.. рівне (дерево) кривить (казка); Максимові подобалося дражнити її, перекривляючи обличчя, показуючи язика (В. Козаченко); Один вагон сплющило, як консервну банку, перекосило двері й вікна (Григорій Тютюнник); Пошлють биків поганяти — борозну скрутить (Григорій Тютюнник); Роки, весняна вільгість.. спочатку покрутили руки, а потім і ноги старого (М. Стельмах); Коли одна з них (вогняних гір) падала, друга підхоплювала її, здіймалась догори й бистро ламала лінію блискучих визубнів (М. Коцюбинський).

ПЕРЕДРА́ЖНЮВАТИ кого (підсміюватися над ким-небудь, наслідуючи, пародіюючи його міміку, манеру говорити тощо), ПЕРЕКРИВЛЯ́ТИ (ПЕРЕКРИ́ВЛЮВАТИ рідше) кого, ПЕРЕДРА́ЖНЮВАТИСЯ з ким, КРИВИ́ТИ кого, розм., ДРАЖНИ́ТИСЯ з ким, з кого і без додатка, розм., КРИВИ́ТИСЯ з кого, над ким, розм., МАВПУВА́ТИ кого, зневажл. — Док.: передражни́ти, перекриви́ти. — Сапайте, молодиці, сапайте, — передражнювала вона "наставника" (М. Коцюбинський); Челядки бігають, неначебто шукають, Хазяйку, сміючись, вони перекривляють (Л. Глібов); Підлітком бігала (Христина) в економію, безтурботно передражнювалася з ним (з Левком) (М. Стельмах); Почне Галя плакати, — мати дивиться та сміється, як Василь кривить сестру (Панас Мирний); — Куди яка панія! проше та проше, пані економша! — дражнилась Палажка з Кайдашихи (І. Нечуй-Левицький); Попенко.. дременув до порога, почав кривитись, дражнитись (Панас Мирний); Коли чує (Руда): хтось мавпує його: — Бу-бу-бу! Бу-бу-бу! (О. Донченко). — Пор. 1. наслі́дувати.

Значення в інших словниках

1. кривити — криви́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. кривити — Викривляти, викривлювати; (губи) скривлювати, скривляти; (словами) перекривляти, передражнювати; ід. К. ДУШЕЮ, ЛУКАВИТИ, фарисействувати.  Словник синонімів Караванського
3. кривити — див. дражнити  Словник синонімів Вусика
4. кривити — кривлю, кривиш; мн. кривлять; недок., перех. 1》 що. Те саме, що викривляти 1). 2》 кого, перен., розм. Те саме, що передражнювати; перекривляти. Кривити душею — говорити неправду; брехати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кривити — КРИВИ́ТИ, кривлю́, кри́виш; мн. кри́влять; недок. 1. що. Те саме, що викривля́ти 1. Лице – сухе і чорне – тремтить,.. страх його кривить та корчить... (Панас Мирний); Гепнер дивився скоса на Азіка, мовчав і кривив обличчя від презирства й огиди (І.  Словник української мови у 20 томах
6. кривити — Кривить душею. Говорить брехню, лукавить. Кривиться, як середа на п'ятницю. Невдоволений. П'ятницю вважають достойнішим пісним днем, як середу. Хто п'є, той кривиться, а кому не дають, — той дивиться. Міцна горілка палить уста, від чого кривиться хто п'є.  Приповідки або українсько-народня філософія
7. кривити — криви́ти / покриви́ти душе́ю. Бути нещирим; лицемірити. Дівчина, не звикнувши кривити душею, нічого не відповіла настирливому залицяльникові (С. Добровольський); Ніколи я у ріднім слові Не кривив душею у житті (А.  Фразеологічний словник української мови
8. кривити — КРИВИ́ТИ, кривлю́, кри́виш; мн. кри́влять; недок., перех. 1. що. Те саме, що викривля́ти 1. Лице — сухе і чорне — тремтить, .. страх його кривить та корчить… (Мирний, І, 1954, 360); Дивляться: чоловік криве дерево направляє, а рівне кривить (Калин...  Словник української мови в 11 томах
9. кривити — Кривити, -влю, -виш гл. 1) Кривить. 2) Поступать несправедливо. Він первих вас за кривду покарає, дарма, що ви кривили за для ного. К. Іов. 28.  Словник української мови Грінченка