кривити —
кривлю, кривиш; мн. кривлять; недок., перех. 1》 що. Те саме, що викривляти 1). 2》 кого, перен., розм. Те саме, що передражнювати; перекривляти. Кривити душею — говорити неправду; брехати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кривити —
КРИВИ́ТИ, кривлю́, кри́виш; мн. кри́влять; недок. 1. що. Те саме, що викривля́ти 1. Лице – сухе і чорне – тремтить,.. страх його кривить та корчить... (Панас Мирний); Гепнер дивився скоса на Азіка, мовчав і кривив обличчя від презирства й огиди (І.
Словник української мови у 20 томах
кривити —
Кривить душею. Говорить брехню, лукавить. Кривиться, як середа на п'ятницю. Невдоволений. П'ятницю вважають достойнішим пісним днем, як середу. Хто п'є, той кривиться, а кому не дають, — той дивиться. Міцна горілка палить уста, від чого кривиться хто п'є.
Приповідки або українсько-народня філософія
кривити —
криви́ти / покриви́ти душе́ю. Бути нещирим; лицемірити. Дівчина, не звикнувши кривити душею, нічого не відповіла настирливому залицяльникові (С. Добровольський); Ніколи я у ріднім слові Не кривив душею у житті (А.
Фразеологічний словник української мови
кривити —
КРИВИ́ТИ, кривлю́, кри́виш; мн. кри́влять; недок., перех. 1. що. Те саме, що викривля́ти 1. Лице — сухе і чорне — тремтить, .. страх його кривить та корчить… (Мирний, І, 1954, 360); Дивляться: чоловік криве дерево направляє, а рівне кривить (Калин...
Словник української мови в 11 томах
кривити —
Кривити, -влю, -виш гл. 1) Кривить. 2) Поступать несправедливо. Він первих вас за кривду покарає, дарма, що ви кривили за для ного. К. Іов. 28.
Словник української мови Грінченка