кривоніс
КРИВОНІ́С, но́са, ч.
1. розм. Кривоноса людина.
Хоч кривоніс, аби Бог приніс (Номис);
– Двадцять канчуків з моєї ласки і хай котиться до бісової мамки! А того... кривоноса біля конячого хвоста, потримайте ще, зараз я душечку свою відведу!.. (В. Чемерис);
– Я бачила нашого кривоноса! І знаєте де? .. На дачі! Він там живе (Г. Вдовиченко).
2. Невеличкий лісовий птах родини в'юркових із сильно загнутим на кінці дзьобом.
Всі птахи мостять гнізда і виводять діток навесні, а кривоніс зимою! (О. Копиленко);
Кінчик клюву кривоноса вигнутий убік (завжди вправо) (з наук.-попул. літ.);
Кривоноси харчуються комахами, хробаками та іншими безхребетними, яких вони знаходять під камінням (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)