кривоніс
КРИВОНІ́С, но́са, ч.
1. розм. Кривоноса людина.
Хоч кривоніс, аби бог приніс (Номис, 1864, № 8933).
2. Невеличкий лісовий птах родини в’юркових із сильно загнутим на кінці дзьобом.
Всі птахи мостять гнізда і виводять діток навесні, а кривоніс зимою! (Коп., Як вони.., 1961, 111).
Словник української мови (СУМ-11)