крижинка

КРИЖИ́НКА, и, ж.

Зменш. до крижи́на.

Де-не-де, ховаючись у воді, пливли за течією по ковбані крижинки (Олесь Досвітній);

Двірники кололи на асфальті лід, дрібні крижинки вилітали з-під ломів (Є. Гуцало);

Хтось похитував шклянкою з якимсь напоєм, і чутно було, як дзенькають крижинки об тонкий кришталь (Л. Компанієць);

* Образно. В її душі розтанула остання крижинка сумніву (Ю. Збанацький);

* У порівн. Холодні очі сковзнули по всьому, наче крижинки (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. крижинка — крижи́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. крижинка — -и, ж. Зменш. до крижина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. крижинка — КРИЖИ́НКА, и, ж. Зменш. до крижи́на. Де-не-де, ховаючись у воді, пливли за течією по ковбані крижинки (Досв., Вибр., 1959, 285); *Образно. В її душі розтанула остання крижинка сумніву (Збан., Сеспель, 1961, 176); *У порівн. Холодні очі сковзнули по всьому, наче крижинки (Коцюб., II, 1955, 412).  Словник української мови в 11 томах
4. крижинка — Крижина, -ни ж. Льдина. Дивіться, яка здоровенна крижина пливе! Славяносерб. у. ум. крижинка.  Словник української мови Грінченка