крийма

КРИ́ЙМА, присл., діал.

1. Ущерть, повністю.

По синьому морю, як бджоли, снували [кораблі], що аж море собою, наче хмарами тими, крийма укривали (Сл. Б. Грінченка);

Туман тоді стояв такий густий, що крийма вкрив і землю, і Дніпро (Григір Тютюнник).

2. Дуже сильно.

Сірко крив його крийма, дивився, немов уперше бачив (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. крийма — присл., діал. Вщерть, повністю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. крийма — Кри́йма нар. Закрыто вплотную. По синьому морю як бжоли снували (кораблі), що аж море собою, наче хмарами тими, прийма укривали. ЗЮЗО. І. 176.  Словник української мови Грінченка