крикучий

КРИКУ́ЧИЙ, а, е, рідко.

Те саме, що крикли́вий 1–3.

Він [туалет] із тихого, спокійного вихованого члена житлової кооперації робить буйного опозиціонера, крикучого, шипучого, лютого (Остап Вишня);

* Образно. – Крикучий гонг покличе до сніданку. Назустріч сонце гімн свій ллє... (П. Тичина).

Значення в інших словниках

1. крикучий — див. крикливий  Словник синонімів Вусика
2. крикучий — -а, -е, рідко. Те саме, що крикливий 1-3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. крикучий — КРИКУ́ЧИЙ, а, е, рідко. Те саме, що крикли́вий 1-3. *Образно. — Крикучий гонг покличе до сніданку. Назустріч сонце гімн свій ллє… (Тич., І, 1957, 106).  Словник української мови в 11 томах