крикучий
КРИКУ́ЧИЙ, а, е, рідко.
Те саме, що крикли́вий 1–3.
Він [туалет] із тихого, спокійного вихованого члена житлової кооперації робить буйного опозиціонера, крикучого, шипучого, лютого (Остап Вишня);
* Образно. – Крикучий гонг покличе до сніданку. Назустріч сонце гімн свій ллє... (П. Тичина).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- крикучий — див. крикливий Словник синонімів Вусика
- крикучий — -а, -е, рідко. Те саме, що крикливий 1-3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- крикучий — КРИКУ́ЧИЙ, а, е, рідко. Те саме, що крикли́вий 1-3. *Образно. — Крикучий гонг покличе до сніданку. Назустріч сонце гімн свій ллє… (Тич., І, 1957, 106). Словник української мови в 11 томах