крикуха
КРИКУ́ХА, и, ж.
Жін. до крику́н.
Жила-була в гаю Сорока. Багато є сорок дурних, Моя ж крикуха білобока Була на погляд краща всіх (Л. Глібов);
– Де ж ти його [танкіста] бачив, татку? – Вгадай... І хто б подумав!.. В сараї у Тесленчихи... – У тої крикухи? – здивувалась тьотя Варя. – Що завжди була чимось незадоволена? (О. Гончар);
Нема де правди подіти – вона [мамуся] крикуха і скупердяйка, і звикла, щоб усе було тільки так, як їй хочеться (С. Андрухович).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- крикуха — крику́ха іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- крикуха — -и. Жін. до крикун. Великий тлумачний словник сучасної мови
- крикуха — КРИКУ́ХА, и, ж. Жін. до крику́н. Жила-була в гаю Сорока. Багато є сорок дурних, Моя ж крикуха білобока Була на погляд краща всіх (Гл., Вибр., 1957, 328); — Де ж ти його [танкіста] бачив, татку? — Вгадай… І хто б подумав!.. Словник української мови в 11 томах