крикуха
КРИКУ́ХА, и, ж. Жін. до крику́н.
Жила-була в гаю Сорока. Багато є сорок дурних, Моя ж крикуха білобока Була на погляд краща всіх (Гл., Вибр., 1957, 328);
— Де ж ти його [танкіста] бачив, татку? — Вгадай… І хто б подумав!.. В сараї у Тесленчихи… — У тої крикухи? — здивувалась тьотя Варя. — Що завжди була чимось незадоволена? (Гончар, IV, 1960, 42).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- крикуха — крику́ха іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- крикуха — -и. Жін. до крикун. Великий тлумачний словник сучасної мови
- крикуха — КРИКУ́ХА, и, ж. Жін. до крику́н. Жила-була в гаю Сорока. Багато є сорок дурних, Моя ж крикуха білобока Була на погляд краща всіх (Л. Глібов); – Де ж ти його [танкіста] бачив, татку? – Вгадай... І хто б подумав!.. В сараї у Тесленчихи... – У тої крикухи?... Словник української мови у 20 томах