крикун
КРИКУ́Н, а́, ч.
1. Той, хто часто кричить; горлань.
— Он який крикун вистрибує! — переводила [Пистина Іванівна] очі на сина (Мирний, III, 1954, 191);
І тут нараз яка ж зміна! Замість шаленого крикуна просто хлопчик-душка (Фр., IV, 1950, 458);
// Сварлива людина.
За старшого над людьми тут ротмістр Гессен, крикун І грубіян з німецьких колоністів (Гончар, Ц, 1959, 354).
2. перен., зневажл. Галасливий фразер; базіка.
Буває так між нами: Хто робить — той мовчить, а вірять Крикунам (Бор., Тв., 1957, 142);
Крикуни.. кричали: «Вірш, слізьми що напоєний, Є негарний» (Фр., XIII, 1954, 436);
Демагоги й крикуни.. намагаються ширити нігілістичні погляди на радянську літературу (Про багатство л-ри, 1959, 75).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- крикун — крику́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- крикун — Горлань, зіпака, горлопан, гарикало, галасун, д. верлань; (писклявий) верещака, верескун; (фразер) базіка. Словник синонімів Караванського
- крикун — див. крикливий Словник синонімів Вусика
- крикун — -а, ч. 1》 Той, хто часто кричить; горлань. || Сварлива людина. 2》 перен., зневажл. Галасливий фразер; базіка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- крикун — Зіпа, зіпака, горлач, горлай, горлопан, галайко, гарикало, желіпало Словник чужослів Павло Штепа
- крикун — КРИКУ́Н, а́, ч. 1. Той, хто часто кричить; горлань. – Он який крикун вистрибує! – переводила [Пистина Іванівна] очі на сина (Панас Мирний); Старшина Гаршин – білобровий, кирпатенький крикун, котрого ніхто не боїться, бо всім відомо... Словник української мови у 20 томах
- крикун — КРИКУ́Н (той, хто часто й багато кричить), ВЕРЛА́НЬ розм., ЗІПА́КА розм.; ГОРЛА́НЬ розм., ГОРЛА́Й розм., ГОРЛОПА́Н розм., ГОРЛОДЕ́Р розм., ГОРЛА́Ч розм. (той, хто кричить на все горло); ГАРИ́КАЛО розм. (той, хто сердито покрикує); ВЕРЕСКУ́Н розм. Словник синонімів української мови