крикун

Значення в інших словниках

1. крикун — крику́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. крикун — Горлань, зіпака, горлопан, гарикало, галасун, д. верлань; (писклявий) верещака, верескун; (фразер) базіка. Словник синонімів Караванського
3. крикун — див. крикливий Словник синонімів Вусика
4. крикун — -а, ч. 1》 Той, хто часто кричить; горлань. || Сварлива людина. 2》 перен., зневажл. Галасливий фразер; базіка. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. крикун — КРИКУ́Н, а́, ч. 1. Той, хто часто кричить; горлань. – Он який крикун вистрибує! – переводила [Пистина Іванівна] очі на сина (Панас Мирний); Старшина Гаршин – білобровий, кирпатенький крикун, котрого ніхто не боїться, бо всім відомо... Словник української мови у 20 томах
6. крикун — КРИКУ́Н (той, хто часто й багато кричить), ВЕРЛА́НЬ розм., ЗІПА́КА розм.; ГОРЛА́НЬ розм., ГОРЛА́Й розм., ГОРЛОПА́Н розм., ГОРЛОДЕ́Р розм., ГОРЛА́Ч розм. (той, хто кричить на все горло); ГАРИ́КАЛО розм. (той, хто сердито покрикує); ВЕРЕСКУ́Н розм. Словник синонімів української мови
7. крикун — КРИКУ́Н, а́, ч. 1. Той, хто часто кричить; горлань. — Он який крикун вистрибує! — переводила [Пистина Іванівна] очі на сина (Мирний, III, 1954, 191); І тут нараз яка ж зміна! Замість шаленого крикуна просто хлопчик-душка (Фр. Словник української мови в 11 томах