крикуха

КРИКУ́ХА, и, ж.

Жін. до крику́н.

Жила-була в гаю Сорока. Багато є сорок дурних, Моя ж крикуха білобока Була на погляд краща всіх (Л. Глібов);

– Де ж ти його [танкіста] бачив, татку? – Вгадай... І хто б подумав!.. В сараї у Тесленчихи... – У тої крикухи? – здивувалась тьотя Варя. – Що завжди була чимось незадоволена? (О. Гончар);

Нема де правди подіти – вона [мамуся] крикуха і скупердяйка, і звикла, щоб усе було тільки так, як їй хочеться (С. Андрухович).

Значення в інших словниках

1. крикуха — крику́ха іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. крикуха — -и. Жін. до крикун.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. крикуха — КРИКУ́ХА, и, ж. Жін. до крику́н. Жила-була в гаю Сорока. Багато є сорок дурних, Моя ж крикуха білобока Була на погляд краща всіх (Гл., Вибр., 1957, 328); — Де ж ти його [танкіста] бачив, татку? — Вгадай… І хто б подумав!..  Словник української мови в 11 томах