Орфографічний словник української мови

крикуха

крику́ха

іменник жіночого роду, істота

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. крикуха — -и. Жін. до крикун.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. крикуха — КРИКУ́ХА, и, ж. Жін. до крику́н. Жила-була в гаю Сорока. Багато є сорок дурних, Моя ж крикуха білобока Була на погляд краща всіх (Л. Глібов); – Де ж ти його [танкіста] бачив, татку? – Вгадай... І хто б подумав!.. В сараї у Тесленчихи... – У тої крикухи?...  Словник української мови у 20 томах
  3. крикуха — КРИКУ́ХА, и, ж. Жін. до крику́н. Жила-була в гаю Сорока. Багато є сорок дурних, Моя ж крикуха білобока Була на погляд краща всіх (Гл., Вибр., 1957, 328); — Де ж ти його [танкіста] бачив, татку? — Вгадай… І хто б подумав!..  Словник української мови в 11 томах