крипта
КРИ́ПТА, и, ж.
1. Підземне склепінчасте приміщення у давніх римлян і греків.
Первісна форма крипти була успадкована від гробниць апостолів у римських базиліках часу правління Костянтина (із журн.);
// У перших християн – підземна галерея, де відбувалися богослужіння й ховали померлих.
Гамір .. наповняє крипту і луною розкочується по темних переходах катакомб (Леся Українка);
Перед печерою братове вклякли. А далі цілу ніч молилися при мощах. Я поклав їм на поріг воду. Другого дня ми видовбали в горі крипту (М. Дочинець).
2. Каплиця під храмом для почесних поховань.
В 1070 році згоріла стара кірха Серватіуса, і від неї лишилася тільки крипта (П. Загребельний);
Залишки древнього храму Санта Репарата можна побачити в крипті собору Санта Марія дель Фйоре (з наук.-попул. літ.);
Згідно із заповітом, 7 вересня 1992-го тіло Патріарха Йосифа перепоховане у крипті Львівського кафедрального собору св. Юра (з газ.);
// Місце давнього поховання знатної особи; підземний склеп.
[Куниця:] При розкопках кожного кургану, при розкритті кожної крипти незмінно фігурує своя “золота чаша” (І. Кочерга);
В 1070 році згоріла стара кірха Серватіуса, і від неї лишилася тільки крипта (П. Загребельний).
3. анат. Заглиблення на поверхні органа.
Вивчено топографію, макро- і мікроструктуру вмісту крипт органів клінічно здорових тварин (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)