крислатий
КРИСЛА́ТИЙ, а, е.
1. Який має розлоге гілля, розкішну крону (про дерево, кущ); гіллястий.
Параскіца сидить на улюбленому місці, під великим крислатим кущем (М. Коцюбинський);
Груша тая була висока та крислата, товста, в три обіймища (О. Ільченко);
Відпочивала [я] під крислатими вербами (Д. Гуменна);
На обійсті будинку .. під крислатим горіхом сиділо .. декілька .. добродіїв (Н. Околітенко);
Їй .. здалося, що в тiнi крислатого дерева на лавцi згорбилася .. постать дивакуватого старого в довгому чорному плащi... (І. Роздобудько);
* Образно. Очі з-під крислатих брів дивилися поверх чорних окулярів.., – короткозорі й розгублені (Ю. Смолич);
Бачила [княгиня] не раз здалеку, як гордо ніс він [олень] .. свої крислаті роги (В. Гжицький).
2. Те саме, що криса́тий.
Укривши голову крислатим брилем з доброї житньої соломи, Кардаш .. блукав серед пісків (С. Журахович);
Йшов брат.., найкрасивіший у світі – у модному крислатому капелюсі, якого притримував обома руками (В. Шкляр);
Крислаті навіси захищають від пекучого сонця (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)