крислатий
КРИСЛА́ТИЙ, а, е.
1. Який має розложисте гілля, розкішну крону (про дерево, кущ); гіллястий.
Параскіца сидить на улюбленому місці, під великим крислатим кущем (Коцюб., І, 1955, 278);
Груша тая була висока та крислата, товста, в три обіймища (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 11);
*Образно. Очі з-під крислатих брів дивилися поверх чорних окулярів..,— короткозорі й розгублені (Смолич, II, 1958, 33).
2. Те саме, що криса́тий.
Укривши голову крислатим брилем з доброї житньої соломи, Кардаш.. блукав серед пісків (Жур., Звич. турботи, 1960, 16).
Словник української мови (СУМ-11)