крислатий
КРИСЛА́ТИЙ, а, е.
1. Який має розложисте гілля, розкішну крону (про дерево, кущ); гіллястий.
Параскіца сидить на улюбленому місці, під великим крислатим кущем (Коцюб., І, 1955, 278);
Груша тая була висока та крислата, товста, в три обіймища (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 11);
*Образно. Очі з-під крислатих брів дивилися поверх чорних окулярів..,— короткозорі й розгублені (Смолич, II, 1958, 33).
2. Те саме, що криса́тий.
Укривши голову крислатим брилем з доброї житньої соломи, Кардаш.. блукав серед пісків (Жур., Звич. турботи, 1960, 16).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- крислатий — крисла́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- крислатий — (дуб) гіллястий, розлогий, розложистий, розгільчастий, вітластий; (бриль) крисатий, крисастий. Словник синонімів Караванського
- крислатий — див. розлогий Словник синонімів Вусика
- крислатий — -а, -е. 1》 Який має розложисте гілля, розкішну крону (про дерево, кущ); гіллястий. 2》 Те саме, що крисатий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- крислатий — КРИСЛА́ТИЙ, а, е. 1. Який має розлоге гілля, розкішну крону (про дерево, кущ); гіллястий. Параскіца сидить на улюбленому місці, під великим крислатим кущем (М. Коцюбинський); Груша тая була висока та крислата, товста, в три обіймища (О. Словник української мови у 20 томах
- крислатий — ГІЛЛЯ́СТИЙ (який має густе або велике гілля), ГІЛЧА́СТИЙ, РОЗГІ́ЛЧАСТИЙ, ВІТЛА́СТИЙ, ВІТИ́СТИЙ рідше; КРИСЛА́ТИЙ, ШИРОКОВІ́ТИЙ, ШИРОКОГІЛЛЯ́СТИЙ, РОЗЛО́ГИЙ, РОЗЛО́ЖИСТИЙ, РОЗКИ́ДИСТИЙ, РОЗКИ́ДЧАСТИЙ, ШИРО́КИЙ, КРИЖА́СТИЙ, ШИРОКОГАЛУ́ЗИЙ... Словник синонімів української мови
- крислатий — Крисла́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- крислатий — Крислатий, -а, -е Вѣтвистый, развѣсистый. Бересток крислатий. Грин. І. 118. Словник української мови Грінченка