криси
КРИ́СИ, ів, мн.
1. Відігнуті краї капелюха, бриля тощо.
Польова березка повилась по плечах, по рукавах сорочки, звисала з крисів бриля (Коцюб., І, 1955, 60);
Краньцовська вхопила обома руками криси свого капелюха й бігла в напрямі лісу (Март., Тв., 1954, 303);
Звелів [син] матері з хижі принести новий картуз із «дутими» крисами (Головко, І, 1957, 73).
2. Краї посуду, човна тощо.
Баба Палажка.. взяла в руки веретено, вмочила його в воду і черкнула шпинькою навхрест по крисах миски (Н.-Лев., II, 1956, 350);
Синє полум’я хитнулось, хлюпнуло в чорні криси цистерни (Коцюб., II, 1955, 92).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- криси — Поля (капелюха) [VI,VII] Словник з творів Івана Франка
- криси — кри́си множинний іменник відігнуті краї капелюха, бриля тощо; краї посуду, човна тощо Орфографічний словник української мови
- криси — -ів, мн. 1》 Відігнуті краї капелюха, бриля тощо. 2》 Краї посуду, човна тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- криси — Це крайки (бриля), див. фланець Словник чужослів Павло Штепа
- криси — КРИ́СИ, ів, мн. 1. Відігнуті краї капелюха, бриля і т. ін. Краньцовська вхопила обома руками криси свого капелюха й бігла в напрямі лісу (Л. Словник української мови у 20 томах
- криси — ВІ́НЦЯ мн. (верхній край посудини, перев. круглої), КРИ́СИ мн., ПРУГ розм. З шаплика вже через вінця ллється вода... (А. Головко); Отець Тарасій, випивши півсклянки чаю, без сорому взяв пляшку, бухнув рому у склянку і сповнив її до крис (І. Словник синонімів української мови
- криси — Кри́си, -сів, -сам (береги) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)