криси

КРИ́СИ, ів, мн.

1. Відігнуті краї капелюха, бриля і т. ін.

Краньцовська вхопила обома руками криси свого капелюха й бігла в напрямі лісу (Л. Мартович);

На ній був той самий білий солом'яний бриль з блакитними незабудками, і густа смуга серпанку, що вибивався з-під крис того бриля (М. Івченко);

Через подвір'я .. йшов гладкий чоловік у білому кітелі і в такому ж білому, з широкими крисами, кашкеті (М. Сиротюк);

Сухоровський з повагою діткнувся двома пальцями до крисів циліндра (Р. Іваничук);

На голові у нього гордо сиділо солом'яне сомбреро місцевого виробництва з войовниче загнутими догори крисами (О. Чорногуз).

2. Краї посуду, човна і т. ін.

Баба Палажка .. взяла в руки веретено, вмочила його в воду і черкнула шпинькою навхрест по крисах миски (І. Нечуй-Левицький);

Синє полум'я хитнулось, хлюпнуло в чорні криси цистерни (М. Коцюбинський);

Горлаті дзвони над ним дзвонять, крисами голови доторкають (В. Стефаник);

Цiдилко дрiбно цокотiло об криси горщика (Р. Федорів);

* У порівн. В сінях стояла Любов Федорівна в сукні з важкого зеленого адамашку.., в сукні долом широкій, як криси дзвону (Б. Лепкий).