1. Словник української мови у 20 томах

крислатий

КРИСЛА́ТИЙ, а, е.

1. Який має розлоге гілля, розкішну крону (про дерево, кущ); гіллястий.

Параскіца сидить на улюбленому місці, під великим крислатим кущем (М. Коцюбинський);

Груша тая була висока та крислата, товста, в три обіймища (О. Ільченко);

Відпочивала [я] під крислатими вербами (Д. Гуменна);

На обійсті будинку .. під крислатим горіхом сиділо .. декілька .. добродіїв (Н. Околітенко);

Їй .. здалося, що в тiнi крислатого дерева на лавцi згорбилася .. постать дивакуватого старого в довгому чорному плащi... (І. Роздобудько);

* Образно. Очі з-під крислатих брів дивилися поверх чорних окулярів.., – короткозорі й розгублені (Ю. Смолич);

Бачила [княгиня] не раз здалеку, як гордо ніс він [олень] .. свої крислаті роги (В. Гжицький).

2. Те саме, що криса́тий.

Укривши голову крислатим брилем з доброї житньої соломи, Кардаш .. блукав серед пісків (С. Журахович);

Йшов брат.., найкрасивіший у світі – у модному крислатому капелюсі, якого притримував обома руками (В. Шкляр);

Крислаті навіси захищають від пекучого сонця (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крислатий — крисла́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. крислатий — (дуб) гіллястий, розлогий, розложистий, розгільчастий, вітластий; (бриль) крисатий, крисастий. Словник синонімів Караванського
  3. крислатий — див. розлогий Словник синонімів Вусика
  4. крислатий — -а, -е. 1》 Який має розложисте гілля, розкішну крону (про дерево, кущ); гіллястий. 2》 Те саме, що крисатий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. крислатий — ГІЛЛЯ́СТИЙ (який має густе або велике гілля), ГІЛЧА́СТИЙ, РОЗГІ́ЛЧАСТИЙ, ВІТЛА́СТИЙ, ВІТИ́СТИЙ рідше; КРИСЛА́ТИЙ, ШИРОКОВІ́ТИЙ, ШИРОКОГІЛЛЯ́СТИЙ, РОЗЛО́ГИЙ, РОЗЛО́ЖИСТИЙ, РОЗКИ́ДИСТИЙ, РОЗКИ́ДЧАСТИЙ, ШИРО́КИЙ, КРИЖА́СТИЙ, ШИРОКОГАЛУ́ЗИЙ... Словник синонімів української мови
  6. крислатий — Крисла́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. крислатий — КРИСЛА́ТИЙ, а, е. 1. Який має розложисте гілля, розкішну крону (про дерево, кущ); гіллястий. Параскіца сидить на улюбленому місці, під великим крислатим кущем (Коцюб., І, 1955, 278); Груша тая була висока та крислата, товста, в три обіймища (Ільч. Словник української мови в 11 томах
  8. крислатий — Крислатий, -а, -е Вѣтвистый, развѣсистый. Бересток крислатий. Грин. І. 118. Словник української мови Грінченка