кристалик

КРИСТА́ЛИК, а, ч.

Зменш. до криста́л 1.

Деякі з кристалічних тіл, зокрема метали, складаються з великої кількості дуже малих кристаликів, які називають зернами (з наук. літ.);

* Образно. Її хитрі, хтиві очі відразу перетворюються на два холодних кристалики (А. Дністровий);

* У порівн. – Пишне марнослів'я не розчиняє гіркоти, що осіла на дно старої душі нерозчинними кристаликами (І. Волошин).

Значення в інших словниках

1. кристалик — криста́лик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кристалик — -а, ч. Зменш. до кристал 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кристалик — КРИСТА́ЛИК, а, ч. Зменш. до криста́л 1. Перисті хмари найвищі, утворюються вони на висоті 10-12 км і складаються з дрібних кристаликів льоду (Фіз. геогр., 5, 1956, 91); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах