кристал
КРИСТА́Л, ч.
1. род. а. Тверде тіло, що має природну форму багатогранника.
На окремому столику.., під скляними ковпаками лежали купки великих кристалів, – ромбічних формою, криваво-червоних та яскраво-синіх кольором (М. Дашкієв);
Його [мармур] прикрасили .. кристали піриту, флюориту (М. Стельмах);
Кадарія тим часом гралася перснем, крутила на всі боки, милуючись багряним промінням, що вогненними пучками виривалося із глибини кристалу (Ю. Логвин);
– Погляньте: це коштовний камінь, діамант. Також він називається кристалом (О. Авраменко, В. Авраменко);
* Образно. Живемо в дуже густому розчині хамства, скоро випадемо в кристал (Л. Костенко).
2. род. у, заст. Кришталь (у 1 знач.).
* У порівн. В кожнім слові [Владка] чути було щире переконання, чисту, мов кристал, правду (І. Франко);
Промінь на мудрім обличчі Грав райдужний, наче кристал (М. Бажан).
△ (1) Рідкі́ криста́ли – речовини в стані, проміжному між твердим кристалічним та ізотропним рідким.
Рідкі кристали зберігають основні риси рідини – плинність (з наук. літ.);
Електричні явища в рідких кристалах мають найчастіше нелінійний характер (з навч. літ.);
Великий і різноманітний світ рідких кристалів. Їх відкрито вже понад 3000 (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)