кристал

КРИСТА́Л, ч.

1. род. а. Тверде тіло, що має природну форму багатогранника.

Кристали — це тверді тіла, в яких частинки мають правильне періодичне розміщення (Знання.., 2, 1966, 1);

Його [мармур] прикрасили.. кристали піриту, флюориту (Стельмах, II, 1962, 56);

Куди б ми не кинули погляд, скрізь побачимо предмети, що складаються з кристалів: камені бруку і будинків, пісок, сніг, сіль, цукор, шматок будь-якого металу (Наука.., 10, 1956, 12).

2. род. у, заст. Кришталь (у 1 знач.).

*У порівн. В кожнім слові [Владка] чути було щире переконання, чисту, мов кристал, правду (Фр., VI, 1951, 276);

Промінь на мудрім обличчі Грав райдужний, наче кристал (Бажан, Роки, 1957, 262).

Значення в інших словниках

1. кристал — кристал – кришталь Кристал – тверде неорганічне тіло, котре має форму правильного багатогранника. “У майбутньому кіноплівку, кажуть, замінить кристал” (Олесь Гончар). Безбарвний кристал. Кришталь – скло високого гатунку; вироби з нього, переважно посуд.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. кристал — криста́л іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. кристал — КРИСТАЛ – КРИШТАЛЬ Кристал, -а. Тверде неорганічне тіло, що має форму правильного багатогранника: блискучий кристал, форма кристала. Кришталь, -ю, ор. -ем. Скло високого гатунку: дзвінкий кришталь, вироби з кришталю (також гірський кришталь – прозора різновидність кварцу).  Літературне слововживання
4. кристал — [криестал] -ла, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў  Орфоепічний словник української мови
5. кристал — ч. 1》 род. -а. Тверде тіло, що має природну форму багатогранника і внутрішню упорядковану будову. Рідкі кристали — рідини, що мають властивості кристалів, швидко реагують на зовнішні зміни й широко використовуються в техніці. 2》 род. -у, заст. Кришталь (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. кристал — КРИСТА́Л, ч. 1. род. а. Тверде тіло, що має природну форму багатогранника. На окремому столику.., під скляними ковпаками лежали купки великих кристалів, – ромбічних формою, криваво-червоних та яскраво-синіх кольором (М.  Словник української мови у 20 томах
7. кристал — Тверде тіло з упорядкованою внутрішньою будовою, що має вигляд багатогранника з природними плоскими гранями; впорядкованість будови полягає у певній повторюваності у просторі елементів к. (атомів, молекул, іонів), що зумовлює виникнення т.зв.  Універсальний словник-енциклопедія
8. кристал — Криста́л, -ла; -та́ли, -лів і криста́ль, -ля; -та́лі, -лів (рос. – кристалл)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)