крихкий
КРИХКИ́Й, а́, е́.
1. Який легко кришиться, розсипається.
По берегах озера розтанули, і дрібні хвилі повільно лизали крихку кригу (М. Івченко);
Земля була грудчаста й крихка (Ю. Смолич);
Лише у великій гущавині сніг був цілий і крихкий, як пісок (І. Багряний);
Горохвяний хліб був крихкий і мав солодкий присмак (В. Домонтович);
* Образно. Те слово .. було якесь легке, крихке, порожнє (М. Коцюбинський);
Все виявилося крихким у житті Семена Архиповича Шульги (Н. Рибак);
Він тримав біля рота металеву підківку, щипав рукою пластинку, і з тієї підківки вилітали крихкі, тендітні звуки, що текли майданом, наче дзюркітливий струмок (В. Чемерис);
Я ніколи не сподівався, що тут такі меткі люди, я навіть мав дуже крихку надію, що тут є черговий нічний хірург, але він був (В. Шкляр);
// Який не відзначається міцністю; трухлявий (перев. про дерево).
Вітер .. сторуко ухопив дерево за крихкий стовбур (Г. Епік);
Стара дзвіниця здригалась од їхніх кроків і потріскувала крихким деревом (М. Стельмах);
Дід вирізає прутика із бузини, підсушує його в кузні. Дротиком виштовхує крихку .. серцевину, пропікає дірочки. Сопілка готова (М. Руденко).
2. перен. Те саме, що крихкоті́лий; тендітний.
Уся постать стала якась ніби м'яка, крихка й дуже скинулась на постать викоханого й випещеного пана (І. Нечуй-Левицький);
Орест Білинський .. дивувався, що вона, така тендітна, така крихка, вродила аж п'ятеро .. здоровенних істот (Ірина Вільде);
Виснажлива хвороба зробила його якимось крихким, тендітним – в обличчі ні кровинки, руки, мов тріски (О. Гончар);
Така крихка і крихітна [бабця], уявляєш – метр шістдесят зросту, та й то не цілих! (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)