кричний

КРИ́ЧНИЙ, а, е, мет.

Прикм. до кри́ця 2.

Хоча якість кричного заліза, з яким працювали слов'янські майстри, не була високою, воно повністю відповідало потребам у виготовленні основних знарядь праці, зброї, предметів побуту і т. ін. (з наук. літ.);

Вони [господарі] всі свої товари до останньої ганчірки та скалки порцеляни обміняли на чудові слонові бивні, бруси кричного заліза та капшуки із золотим африканським піском... (Ю. Логвин).

Значення в інших словниках

1. кричний — кри́чний прикметник від: кри́ця  Орфографічний словник української мови
2. кричний — -а, -е, мет. Прикм. до криця 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кричний — КРИ́ЧНИЙ, а, е, мет. Прикм. до кри́ця 2.  Словник української мови в 11 томах