кричний
КРИ́ЧНИЙ, а, е, мет.
Прикм. до кри́ця 2.
Хоча якість кричного заліза, з яким працювали слов'янські майстри, не була високою, воно повністю відповідало потребам у виготовленні основних знарядь праці, зброї, предметів побуту і т. ін. (з наук. літ.);
Вони [господарі] всі свої товари до останньої ганчірки та скалки порцеляни обміняли на чудові слонові бивні, бруси кричного заліза та капшуки із золотим африканським піском... (Ю. Логвин).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me