кричущий

КРИЧУ́ЩИЙ, а, е.

1. рідко. Дієпр. акт. до крича́ти 1.

Я бачу криваві, кричущі роти Катованих і гвалтованих (М. Рильський);

Вона квапилася упорати на ніч корови і кричущі поросята (Т. Осьмачка);

Перед ними поставали в пітьмі кричущі заграви трьох полум'яних літ (О. Довженко);

Він одчинив передком черевика двері і бережно, як кричущу, вередливу дитину, несе перед себе самовар (Б. Антоненко-Давидович).

2. Який викликає крайнє незадоволення, обурення; неприпустимий.

Хіба заснеш, коли на десять кварталів такий гармидер і ґвалт? .. Яке кричуще порушення правил додержання громадського супокою і тиші! (Ю. Смолич);

Борис під час дуже відповідального досліду припустився кричущої необережності (І. Муратов);

Він говорив з годину, подавав багато прикладів кричущого нехтування, просто аж ніби вказуючи пальцем на таких негідників (І. Жиленко).

3. Який впадає в око, привертає до себе увагу; крикливий (у 4 знач.).

Панфутуристичний рух, розпочатий бучними сигналами ''Семафора в майбутнє'', худенькою газетою ''Катафалк мистецтва'', кричущими афішами з розсипаними увсебіч знаками оклику, .. анітрохи не налякавши мистецтва своїми катафалками, никнув і розпадався (М. Бажан);

Їхні [панків] кричущих кольорів ірокези аж парували у вокзальному теплі (Ю. Андрухович).