1. Словник української мови в 11 томах

кричущий

КРИЧУ́ЩИЙ, а, е.

1. рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до крича́ти 1.

Я бачу криваві, кричущі роти Катованих і гвалтованих (Рильський, Поеми, 1957, 292).

2. прикм., перен. Який викликає крайнє незадоволення, обурення; неприпустимий.

Хіба заснеш, коли на десять кварталів такий гармидер і гвалт? ..Яке кричуще порушення правил додержання громадського супокою і тиші! (Смолич, Мир.., 1958, 59);

Борис під час дуже відповідального досліду припустився кричущої необережності (Мур., Свіже повітря.., 1962, 188);

Кричуща несправедливість.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кричущий — кричу́щий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. кричущий — (факт) неприпустимий, обурливий. Словник синонімів Караванського
  3. кричущий — -а, -е. 1》 рідко. Дієприкм. акт. теп. ч. до кричати 1). 2》 прикм., перен. Який викликає крайнє незадоволення, обурення; неприпустимий. Кричуща несправедливість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кричущий — див. крикун, вопіяти Словник чужослів Павло Штепа
  5. кричущий — КРИЧУ́ЩИЙ, а, е. 1. рідко. Дієпр. акт. до крича́ти 1. Я бачу криваві, кричущі роти Катованих і гвалтованих (М. Рильський); Вона квапилася упорати на ніч корови і кричущі поросята (Т. Словник української мови у 20 томах