кровавити
КРОВА́ВИТИ, влю, виш; мн. крова́влять; недок., кого, що і без прям. дод., заст.
Кривавити.
Оті причитання та споминки з дитинячих літ рвали його душу, кровавили серце (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)КРОВА́ВИТИ, влю, виш; мн. крова́влять; недок., кого, що і без прям. дод., заст.
Кривавити.
Оті причитання та споминки з дитинячих літ рвали його душу, кровавили серце (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)