кровно
КРО́ВНО.
Присл. до кро́вний 1–3.
Усьому люду тиверському не боляче було б, коли б дійшло до наїздів, а то й до справжньої січі з уличами? .. Тим порушили б одвічний мир між кровно спорідненими племенами (Д. Міщенко);
Він [Бродський] мав багато друзів серед найліпших поетів нашого часу і писав про них так, як завжди писав про літературу: кровно (О. Забужко);
– Батьку! Всі суспільні зв'язки між нами розірвано, залишаються тільки ті, що пов'язують нас кровно (Д. Паламарчук, пер. з тв. Стендаля).
Словник української мови (СУМ-20)