кровно
КРО́ВНО. Присл. до кро́вний 1-3.
Міцно і кровно зріднені між собою, вони [східнослов’янські народи] живились з одного могутнього джерела (Цюпа, Україна.., 1960, 13);
Соціалістичне суспільство кровно зацікавлене в дійовості художньої істини і краси (Талант.., 1958, 100).
◊ Кро́вно обра́зити — глибоко, жорстоко образити.
Вірна!.. Вони [мінометники] вважали б себе кровно ображеними, коли б Ясногорська.. дала підставу називати себе не так (Гончар, III, 1959, 197).
Словник української мови (СУМ-11)