кровожерний
КРОВОЖЕ́РНИЙ, а, е.
1. Який живиться тваринами, нападає на людей (про тварин); хижий.
Падали [літаки] не прямовисно, а трішки похило, як падає з висоти на малих курчат кровожерний шуліка (Є. Доломан);
Коли нерест ішов, та кровожерна риба поїдала мальків (М. Малиновська);
Горе тому воїнові, що надумає тікати з бойовища: не врятує він свого тіла від псів та птахів кровожерних (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
2. перен. Жадібний до вбивств, кровопролиття; жорстокий, лютий.
Нове покоління зухвале було й кровожерне (М. Зеров);
Арештант відразу зрозумів, що з того чорного отвору за ним стежать такі ж кровожерні кати (Іван Ле);
– На палю його [Яська]! – наполягав кровожерний Сашко (М. Чабанівський);
Казали, що князь тих коней закуповував і в угрів, і в греків царгородських, і навіть в підступних кровожерних печенігів (Ю. Логвин);
Той, хто був на війні, знає, що вона може зробити з чоловіка кровожерну істоту (Г. Пагутяк);
// Який виражає жорстокість.
Він [кіт] дряпав лапами землю і, задравши голову, хижо світив на стріху кровожерними очима (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)