крокет
КРОКЕ́Т¹, у, ч.
Гра, за правилами якої крізь розставлені в певному порядку на майданчику дротяні ворітця проганяють дерев'яними молотками дерев'яні кулі.
З дальнього плацу доносилися голоси хворих, що грали в крокет (М. Хвильовий);
Хоч я і в крокет ніколи ще не грав, однак нехитрі правила його я швидко опанував (Б. Антоненко-Давидович);
Треба було .. перевірити стайні і рибні господарства, підготуватися до партії в крокет з іноземними гостями (І. Роздобудько);
Але якось діти гралися на лужку в крокет, і м'яч поцілив цьому Алекові по кумполу (О. Логвиненко, пер. з тв. Дж. Селінджера);
Ще в XVII столітті крокет був однією із найулюбленіших ігор французів, хоча згодом став популярним у Англії та інших країнах світу (з наук.-попул. літ.).
КРОКЕ́Т² див. кроке́ти.
Словник української мови (СУМ-20)