крокет
КРОКЕ́Т, у, ч. Гра, за правилами якої крізь розставлені в певному порядку на майданчику дротяні ворітця проганяють дерев’яними молотками дерев’яні кулі.
— Лишимо й панові трохи земельки.. на яку грядку.. та на крокет… (Коцюб.. II, 1955, 390);
Ніби тут розчищали майдан для крокету, де гратимуть велетні (Донч., Зоряна фортеця, 1933, 113);
Тополя повиточував кулі для крокету й кеглів і навіть відполірував їх (Бойч., Молодість, 1949, 296).
Словник української мови (СУМ-11)