кропива
КРОПИВА́, и́, ж.
Трав'яниста рослина родини кропивових, стебло та листя якої густо вкриті жалкими волосками.
Бур'ян, Будяк колючий з кропивою Коло криниці поросли (Т. Шевченко);
Петрусь переліз через пліт, зарослий високою кропивою, що відразу вп'ялася в ноги, в руки (К. Гриб);
Попід парканами густо позаростало кропивою, і той, хто зважився б пролізти через ці хащі, мав би добряче попектись (Валерій Шевчук);
А який смачний та запашний борщ з молодої кропиви! (А. Михайленко);
Кропива проростає ранньою весною і вже через 15–20 днів після зникнення снігу має велике листя, яке в цей час вирізняється високим вмістом вітамінів й може вживатися в їжу (з наук.-попул. літ.).
△ (1) Водяна́ кропива́ – те саме, що куши́р.
Водяна кропива росте на глибині до 9 м у стоячих або повільних водоймах (з наук.-попул. літ.);
Водяна кропива, хитаючись і сюди і туди, покрива увесь діл річки (Панас Мирний);
В волоці повно було зеленої водяної кропиви та дрібненької ряски (І. Нечуй-Левицький);
Водяна кропива намотувалася на весла, я вже ледве гріб, час від часу зупинявся й оббирав її з весел (Ю. Мушкетик);
(2) Глуха́ кропива́ – багаторічна трав'яниста рослина родини глухокропивових, що формою листя схожа на кропиву, але без жалких волосків.
Спиртовий настій коріння глухої кропиви використовується в народній медицині для тамування зубного болю (з навч. літ.);
Садок теж запустів, заглух, нечищені дорожки [доріжки] позаростали бур'яном, глухою кропивою (Панас Мирний);
Бур'яном, глухою кропивою стежки позаростали, завелися сичї, плакали ночами (С. Васильченко);
Доцвітала гірчиця і бджоли несли з глухої кропиви мед (Є. Пашковський);
(3) Соба́ча кропива́ – багаторічна медоносна та лікарська рослина родини глухокропивових.
Відвари та настої собачої кропиви мають виражений кардіопротекторний ефект (з наук. літ.);
Оля дивилась на всі ці мертві руїни, що густо поросли собачою кропивою (Л. Юхвід);
А мені все за товариша й помічника – хай перстач і звіробій, хай живокіст і собача кропива (Є. Гуцало).
◇ Доро́га (сте́жка) те́рном (ожи́ною, кропиво́ю і т. ін.) поросла́ (заросла́) див. доро́га.
Словник української мови (СУМ-20)