кропивка
КРОПИ́ВКА, и, ж.
Зменш. до кропива́.
Софії видно, як попливла жаба до куща річкової кропивки (А. Шиян);
Швидше б уже на тепло повертало. Кропивка під тином випнеться, а там – і щавель (В. Дрозд);
Підліток під вікном чухмарив нажалену кропивкою ногу (Є. Пашковський).
Словник української мови (СУМ-20)