кропивка
КРОПИ́ВКА, и, ж. Зменш. до кропива́.
Кропивка розцвіте,— Тремтять над нею в теплій, сонній тиші Бабки прозоро-сині… (Рильський, І, 1960, 248);
Софії видно, як попливла жаба до куща річкової кропивки (Шиян, Вибр., 1947, 271).
Словник української мови (СУМ-11)