кропити
КРОПИ́ТИ, кроплю́, кро́пиш; мн. кро́плять; недок.
1. кого, що і без прям. дод. Обливати дрібними краплями, бризками; оббризкувати (у 1 знач.).
Осінній дощ кропить дзвінко шибки (М. Старицький);
Ухопив [дід] казанок з водою і, вирвавши жмут трави, почав кропити [бджіл] (Панас Мирний);
Бризки від хвиль долітали навіть до капітанського містка і рясно кропили палубу (О. Донченко);
// перен. Стріляти з якої-небудь зброї.
[Богун:] Вже починають [вороги] кропити нас .. Треба б і нам з гармат почати (О. Корнійчук);
Німецький кулеметник, мабуть, прилаштувався десь на горищі, ото й кропить з висоти всю вулицю... (Є. Доломан);
Він уловив лише голос Петра Гультайчука, який поруч із ним кропив з кулемета (В. Шкляр);
// перен., розм. Бити.
– Це ти тут свекор над усіма! – почала вона віником кропити Макара (С. Васильченко);
// перен., жарт. Дошкульно лаяти, шпетити.
Вона йому вичитувала, .. вона кропила його (М. Коцюбинський).
2. Оббризкувати свяченою водою (перев. під час певних релігійних обрядів).
Піп відчитав молитву й кропив козаків свяченою водою (А. Чайковський);
Романиха голосила над коровою. Кропила .. свяченою водою (В. Стефаник);
Катехит Соневицький з дванадцяткою щонайкращих співаків починає обходити мешкання директора, професорів, станції учнів і доми своїх знайомих та кропити їх йорданською водою (Б. Лепкий);
На торзі Перунові жерці своєю наговореною водою нові овочі кроплять (Н. Королева);
Витягають [ченці] .. воду. Почали нею кропити прочан (З. Тулуб);
По валу ходив протопоп з двома дяками, кропив на перемогу святою водою вал, частокіл і тури, кропив козаків (Ю. Мушкетик).
3. тільки 3 ос. Падати дрібними краплями (про дощ); накрапати.
Поволі стемнілося, холодний дощ почав кропити в лице Германа (І. Франко);
Кропив дрібний січений дощик (Я. Качура);
Тоненький, холодний дощик кропить, пронизує до кості (О. Лисяк);
То січе [дощ], мов батогами, то кропить дрібно-дрібнесенько (М. Олійник);
// що. Робити що-небудь вологим (у 2 знач.); проливатися (у 2 знач.).
Часом кропили [хмари] землю в'їдливими, колючими дощами (С. Скляренко);
Сліпий, сяючий дощик біг тобі попереду та дрібно кропив перед тобою курні фронтові шляхи... (О. Гончар);
Теплий вересневий дощик кропив нам дорогу (П. Загребельний);
Йшли дощі, вряди-годи в суміші із снігом, щедро кропили пожухлі трави на майданах і під парканами, дощаті тротуари (Б. Левін).
Словник української мови (СУМ-20)