кропити

КРОПИ́ТИ, кроплю́, кро́пиш; мн. кро́плять; недок.

1. кого, що і без прям. дод. Обливати дрібними краплями, бризками; оббризкувати (у 1 знач.).

Осінній дощ кропить дзвінко шибки (М. Старицький);

Ухопив [дід] казанок з водою і, вирвавши жмут трави, почав кропити [бджіл] (Панас Мирний);

Бризки від хвиль долітали навіть до капітанського містка і рясно кропили палубу (О. Донченко);

// перен. Стріляти з якої-небудь зброї.

[Богун:] Вже починають [вороги] кропити нас .. Треба б і нам з гармат почати (О. Корнійчук);

Німецький кулеметник, мабуть, прилаштувався десь на горищі, ото й кропить з висоти всю вулицю... (Є. Доломан);

Він уловив лише голос Петра Гультайчука, який поруч із ним кропив з кулемета (В. Шкляр);

// перен., розм. Бити.

– Це ти тут свекор над усіма! – почала вона віником кропити Макара (С. Васильченко);

// перен., жарт. Дошкульно лаяти, шпетити.

Вона йому вичитувала, .. вона кропила його (М. Коцюбинський).

2. Оббризкувати свяченою водою (перев. під час певних релігійних обрядів).

Піп відчитав молитву й кропив козаків свяченою водою (А. Чайковський);

Романиха голосила над коровою. Кропила .. свяченою водою (В. Стефаник);

Катехит Соневицький з дванадцяткою щонайкращих співаків починає обходити мешкання директора, професорів, станції учнів і доми своїх знайомих та кропити їх йорданською водою (Б. Лепкий);

На торзі Перунові жерці своєю наговореною водою нові овочі кроплять (Н. Королева);

Витягають [ченці] .. воду. Почали нею кропити прочан (З. Тулуб);

По валу ходив протопоп з двома дяками, кропив на перемогу святою водою вал, частокіл і тури, кропив козаків (Ю. Мушкетик).

3. тільки 3 ос. Падати дрібними краплями (про дощ); накрапати.

Поволі стемнілося, холодний дощ почав кропити в лице Германа (І. Франко);

Кропив дрібний січений дощик (Я. Качура);

Тоненький, холодний дощик кропить, пронизує до кості (О. Лисяк);

То січе [дощ], мов батогами, то кропить дрібно-дрібнесенько (М. Олійник);

// що. Робити що-небудь вологим (у 2 знач.); проливатися (у 2 знач.).

Часом кропили [хмари] землю в'їдливими, колючими дощами (С. Скляренко);

Сліпий, сяючий дощик біг тобі попереду та дрібно кропив перед тобою курні фронтові шляхи... (О. Гончар);

Теплий вересневий дощик кропив нам дорогу (П. Загребельний);

Йшли дощі, вряди-годи в суміші із снігом, щедро кропили пожухлі трави на майданах і під парканами, дощаті тротуари (Б. Левін).