1. Словник української мови в 11 томах

кропити

КРОПИ́ТИ, кроплю́, кро́пиш; мн. кро́плять; недок.

1. перех. і без додатка. Обливати дрібними краплями, бризками; оббризкувати.

Ухопив [дід] казанок з водою і, вирвавши жмут трави, почав кропити [бджіл] (Мирний, І, 1954, 192);

Бризки від хвиль.. рясно кропили палубу (Донч., III, 1956, 215);

// Оббризкувати свяченою водою (під час деяких християнських обрядів тощо).

Романиха голосила над коровою. Кропила.. свяченою водою (Стеф., І, 1949, 50);

Витягають [ченці] .. воду. Почали нею кропити прочан (Тулуб, Людолови, І, 1957, 79);

// перен., розм. Бити; стріляти.

— Це ти тут свекор над усіма! — почала вона віником кропити Макара (Вас., І, 1959, 166);

[Богун:] Вже починають [вороги] кропити нас.. Треба б і нам з гармат почати (Корн., І, 1955, 248);

// перен., жарт. Дошкульно лаяти, шпетити.

Вона йому вичитувала, .. вона кропила його (Коцюб., II, 1955, 11).

2. тільки 3 ос., неперех., рідко. Падати дрібними краплями (про дощ); накрапати.

Кропив дрібний січений дощик (Кач., II, 1958, 290).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кропити — кропи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. кропити — Бризкати, порскати, оприскувати, обпорскувати, оббризкувати, скроплювати; ЕВ. бити, вбивати, (з крісів) стріляти. Словник синонімів Караванського
  3. кропити — Оббризкувати освяченою водою, благословляючи та освячуючи Словник церковно-обрядової термінології
  4. кропити — див. бризкати Словник синонімів Вусика
  5. кропити — кроплю, кропиш; мн. кроплять; недок. 1》 перех. і без додатка. Обливати дрібними краплями, бризками; оббризкувати. || Оббризкувати свяченою водою (під час деяких християнських обрядів тощо). || перен., розм. Бити; стріляти. || перен., жарт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. кропити — КРОПИ́ТИ, кроплю́, кро́пиш; мн. кро́плять; недок. 1. кого, що і без прям. дод. Обливати дрібними краплями, бризками; оббризкувати (у 1 знач.). Осінній дощ кропить дзвінко шибки (М. Словник української мови у 20 томах
  7. кропити — кропи́ти 1. скроплювати, збризкувати водою (м, ср, ст) 2. церк. освячувати (м, ср, ст): Пан Отець на Йордан приходили до нас кропити хату (Авторка) 3.вул. стріляти (ст): Міра дивиться на руку, на якій важніє чорна, велика пістоля “нуль ахт”. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. кропити — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови
  9. кропити — Кропити, -плю́, -пиш гл. Кропить, окроплять. Сонце світить, дощик кропить. Ном. № 236. Кропи нас, мати, свяченою водою. Грип. III. 510. Словник української мови Грінченка