круглісінький
КРУГЛІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм.
Цілком круглий (у 1 знач.).
В пана Стецька все було круглісіньке: і мислі, і діла, і черево (О. Ільченко);
А степ уже вгортався у прозелень, сонно зітхав утомлений за день вітрисько, і з-за стовпів на шляху сходив круглісінький червоний місяць (Григір Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)